ширитися
ШИ́РИТИСЯ, иться, недок.
1. Ставати ширшим, більшим за розміром.
Очі в неї ширилися й ширилися (П. Загребельний);
Обличчя його помалу ясніє, злорадісна осмішка з'являється на губах, шириться, роздираючи рот... (С. Васильченко);
// Поширюватися в просторі.
Горять стайні. Небо чорне-чорне. Огонь мов скажений гоготить, лиже, жере оселю, то огненним вітром угору кинеться, то осяде наниз і все шириться, розпросторюється (Панас Мирний);
Пісня шириться, пісня лунає, розлягається (Остап Вишня).
2. перен. Те саме, що поши́рюватися 4.
Поговір про ту куплю все ріс та ширився (Панас Мирний);
Він знову починав живити в собі ті думки, щоб людей до життя доброго доводити, дбати, як вийде з тюрми, щоб правда ширилась серед людей (Б. Грінченко);
Тривога зростає й шириться (І. Кочерга);
Розбурхались води, розлилися ріки І ниви і села руйнують навіки, – У краю й куточка сухого нема – Вже голод шириться й зараза тифозна (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)