ширитися
ШИ́РИТИСЯ, иться, недок.
1. Ставати ширшим, більшим за розміром.
Очі в неї ширилися й ширилися (Загреб., Шепіт, 1966, 319);
Обличчя його помалу ясніє, злорадісна осмішка з’являється на губах, шириться, роздираючи рот… (Вас., III, 1960, 347);
// Поширюватися в просторі.
Горять стайні. Небо чорне-чорне. Огонь мов скажений гоготить, лиже, жере оселю, то огненним вітром угору кинеться, то осяде наниз і все шириться, розпросторюється (Мирний, І, 1954, 189);
Пісня шириться, пісня лунає, розлягається (Вишня, І, 1956, 336).
2. перен. Те саме, що поши́рюватися 4.
Поговір про ту куплю все ріс та ширився (Мирний, III, 1954, 294);
Він знову починав живити в собі ті думки, щоб людей до життя доброго доводити, дбати, як вийде з тюрми, щоб правда ширилась серед людей (Гр., II, 1963, 454);
Тривога зростає й шириться (Коч., П’єси, 1951, 253);
У другій половині XIX сторіччя на Україні починає ширитися марксистське вчення (Знання.., 2, 1969, 2);
Розбурхались води, розлилися ріки І ниви і села руйнують навіки,— У краю й куточка сухого нема — Вже голод шириться й зараза тифозна (Фр., XIII, 1954, 168);
Незважаючи на утиски і сваволю панівних класів, революційний рух наростав і ширився (Цюпа, Україна.., 1960, 39).
Словник української мови (СУМ-11)