ширити
ШИ́РИТИ, рю, риш, недок., що.
1. Робити ширшим, більшим за розміром; розширювати.
Яків по-дитячому застиг з відкритим ротом; Люба від остраху тільки ширила очі (І. Волошин);
// Поширювати в просторі.
І воно [зерно] буяє, гілки розгортає Та ширить коріння своє... (Панас Мирний);
Зоря не згасне світова. Все ширячи проміння над землею, Усю мою Вітчизну повива (М. Рильський);
// перен., рідко. Робити більшим за обсягом, складом, змістом; розвивати.
Треба б його [видавництво] у нас ширити якомога, а задля сього треба користуватись всякою полегкістю, яка тепер, кажуть, настала (Панас Мирний).
2. Бути джерелом або носієм запаху.
Липа запах медовий ширила (Уляна Кравченко);
Пучки сухих трав, вирваних з корінням, ширили довкола тонкий аромат (С. Журахович).
3. перен. Те саме, що поши́рювати 4.
Кращі думки віку щиро уживати, Як любов до брата, рівна всім свобода, – Ширити навколо, славить, розвивати. Аж поки не стануть приводом народа [народу] (П. Грабовський);
Ширить тривогу телеграф (О. Довженко);
З болем дивився Іван Федоров на справу рук своїх. Через книги він хотів ширити освіту, науку серед людей (О. Іваненко).
Словник української мови (СУМ-20)