широченький
ШИРОЧЕ́НЬКИЙ, а, е, розм.
Пестл. до широ́кий 1, 2.
Широченька галерея, з закругленою стелею, завширшки на два сажні, неначе спадала наниз з пригорка сходами (І. Нечуй-Левицький);
Брови [у Віктора] .. чорні, широченькі (П. Автомонов);
Він покрутив довгі вуса, погладив широченьке пузце (О. Ковінька);
Старший на рік од сестри, Ванюшка був присадкуватий, широченький у плечах, обличчям схожий на матір (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)