шихта
ШИ́ХТА¹, и, ж., спец.
Суміш вихідних матеріалів (руда, концентрати, флюси тощо), яку переробляють у металургійних агрегатах для одержання металів, сплавів або сполук заданого хімічного складу.
Тридцятиметрові башти урочисто підносилися коло кауперів, вагонетки з шихтою безперервно повзли нагору (Ю. Яновський);
Однією з проблем ливарного виробництва є одержання різних марок чавуну з єдиної шихти (з наук. літ.);
// терм. Напівпродукт, який містить рудні й нерудні компоненти та забезпечує одержання якісного грудкованого продукту заданого хімічного складу.
За технологією в склад шихти, з якої виплавляють скляну масу, поряд з піском, содою, доломітом треба додавати, 23–25 процентів битого скла (з газ.).
ШИ́ХТА², и, ж., діал.
Зміна (у 3, 4 знач.).
Робили день і ніч, .. кожда шихта по шість годин (І. Франко);
Перестали візки точитися, зрадів Тарас, що незадовго скінчиться шихта і він знову вийде на світ оглядати сонечко Боже (С. Ковалів).
Словник української мови (СУМ-20)