шкала
ШКАЛА́, и́, ж.
1. Лінійне або колове розташування поділок, що відповідають певним значенням вимірюваної величини, на чому-небудь (перев. на певній частині вимірювального приладу: амперметра, вольтметра, термометра тощо); лінійка, рейка, круг і т. ін. з такими поділками.
Присвічуючи оскалу цигарками і ліхтариками, наводчики востаннє перевіряли установки (О. Гончар);
Ртутний барометр має трубку, чашку і шкалу, на яку нанесено поділки в міліметрах (з навч. літ.);
Лікарка мовчки вийняла з-під пахви хворої термометр, мружачись проти світла, довго приглядалась до блискучої шкали (Ю. Збанацький);
У день введення люміналу [собаці] умовні рефлекси підвищились: умовний рефлекс на світло досягнув 63 поділок шкали (із журн.).
2. чого і без дод. Система чисел, змінних величин, прийнятих для вимірювання, оцінки або визначення чогось.
За винятком деяких порід.., певного кольору деревина не має. Колір її складний, і для його визначення користуються стандартною шкалою кольорів, що містить до 1000 тонів (з навч. літ.);
Встановлено шкалу преміювання – від 18 –27 процентів службового окладу (з публіц. літ.);
// перен., розм. Ступінь або міра чого-небудь.
Голос Владка не дійшов іще до кульмінаційного пункту своєї шкали (І. Франко);
У цілому наша поезія жваво реагує на багатий і складний ритм життя, її тематичну шкалу не можна назвати вузькою (із журн.).
△ (1) Шкала́ Рі́хтера;
(2) Шкала́ Фаренге́йта;
(3) Шкала́ Це́льсія – шкала температури, яка має 100 градусів від точки танення льоду до точки кипіння води.
Вже на початку ХVІІІ ст. було побудовано температурні шкали Форенгейта, Рюмера та Цельсія на основі ефекту теплового розширення речовин (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)