шкарлупиння

ШКАРЛУПИ́ННЯ, я, с., розм.

Збірн. до шкарлу́па.

Думав він зовсім про інше, бо ту ж мить викотив з купи шкарлупиння нове яйце, машинально облупив його, вмочив у сіль, розсипану на склі, – і воно зникло у його великому хлоп'ячому губатому роті (Л. Первомайський).

Значення в інших словниках

1. шкарлупиння — шкарлупи́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. шкарлупиння — -я, с., розм. Збірн. до шкарлупа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. шкарлупиння — ШКАРЛУПИ́ННЯ, я, с., розм. Збірн. до шкарлупа́. Думав він зовсім про інше, бо ту ж мить викотив з купи шкарлупиння нове яйце, машинально облупив його, вмочив у сіль, розсипану на склі,— і воно зникло у його великому хлоп’ячому губатому роті (Перв., Материн.. хліб, 1960, 121).  Словник української мови в 11 томах