шкарлупиння
ШКАРЛУПИ́ННЯ, я, с., розм. Збірн. до шкарлупа́.
Думав він зовсім про інше, бо ту ж мить викотив з купи шкарлупиння нове яйце, машинально облупив його, вмочив у сіль, розсипану на склі,— і воно зникло у його великому хлоп’ячому губатому роті (Перв., Материн.. хліб, 1960, 121).
Словник української мови (СУМ-11)