шквиря
ШКВИ́РЯ, і, ж., діал.
Снігова буря; хуртовина.
У полі така шквиря, що й їхати не можна, не то йти (Сл. Б. Грінченка);
Погасне степ, побуріє, злиняє, осінь роздягне посадки, шквиря-завійниця покотить мряку полями, хуга засвистить поземкою по .. вкритім ожеледдю степовім океані (О. Гончар);
* Образно. Крякали всюди, її [смерть] вітаючи, галки, ворони та круки, пречорна шквиря птаства (О. Ільченко).
Словник української мови (СУМ-20)