шквиря
ШКВИ́РЯ, і, ж., діал. Снігова буря; хуртовина.
У полі така шквиря, що й їхати не можна, не то йти (Сл. Гр.);
Погасне степ, побуріє, злиняє, осінь роздягне посадки, шквиря-завійниця покотить мряку полями, хуга засвистить поземкою по .. вкритім ожеледдю степовім океані (Гончар, Тронка, 1963, 215);
*Образно. Крякали всюди, її [смерть] вітаючи, галки, ворони та круки, пречорна шквиря птаства (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 388).
Словник української мови (СУМ-11)