1. Словник української мови в 11 томах

шквиря

ШКВИ́РЯ, і, ж., діал. Снігова буря; хуртовина.

У полі така шквиря, що й їхати не можна, не то йти (Сл. Гр.);

Погасне степ, побуріє, злиняє, осінь роздягне посадки, шквиря-завійниця покотить мряку полями, хуга засвистить поземкою по .. вкритім ожеледдю степовім океані (Гончар, Тронка, 1963, 215);

*Образно. Крякали всюди, її [смерть] вітаючи, галки, ворони та круки, пречорна шквиря птаства (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 388).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шквиря — див. вітер; заметіль Словник синонімів Вусика
  2. шквиря — ШКВИ́РЯ, і, ж., діал. Снігова буря; хуртовина. У полі така шквиря, що й їхати не можна, не то йти (Сл. Б. Грінченка); Погасне степ, побуріє, злиняє, осінь роздягне посадки, шквиря-завійниця покотить мряку полями, хуга засвистить поземкою по .. Словник української мови у 20 томах
  3. шквиря — шкви́ря іменник жіночого роду хуртовина діал. Орфографічний словник української мови
  4. шквиря — -і, ж., діал. Снігова буря; хуртовина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шквиря — Шкви́ря, -рі ж. Снѣгъ съ вѣтромъ. Харьк. У полі така шквиря, що й їхати не можно, не то йти. Волч. у. Ось як воно співається!... Не так як ти, мов коза в шквирю. О. 1862. II. 35. Під дощ, під сніг, під шквирю. Мкр. Г. 51. Словник української мови Грінченка