шкутильг-шкутильг

ШКУТИ́ЛЬГ-ШКУТИ́ЛЬГ, виг., розм.

Уживається як присудок за знач. шкутильга́ти 1, 2.

Так-так-так, – бадьоро обізвалася на пісню качка з перебитим крилом та й шкутильг –шкутильг, чекаючи від мене поживи або ласки (М. Стельмах).