шкірити
ШКІ́РИТИ, рю, риш, недок., що.
Розсуваючи губи, відкривати, показувати (зуби, пащу, рот і т. ін.); вишкіряти.
Вовк хижо шкірив свої ікла (Ю. Збанацький);
* Образно. Михайло пройшов кілька кроків понад берегом і наткнувся на купу каміння. Оглядівся й побачив, що стоїть перед руїнами. Будинки шкірили на нього щербаті роти своїх потрощених стін (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)