Словник української мови у 20 томах

шкіритися

ШКІ́РИТИСЯ, рюся, ришся, недок.

1. тільки 3 ос. Ставати видним, оголеним при розсунутих, розтулених губах (про зуби); вишкірятися.

Очі її горіли, як у молоденького тигреняти, а гострі зуби шкірилися, щоб укусити (Григорій Тютюнник);

// перен., розм. Стояти сторч.

Шлях при в'їзді в село захаращують підняті барикадою борони, вони грізно шкіряться перекинутим вгору залізним зуб'ям – не проскочить ніяка кіннота (О. Гончар).

2. Розсуваючи губи, відкривати, показувати (зуби).

Запилені окупанти блискали зубами, і нам здавалося, що вони по-вовчому шкіряться (В. Минко);

Офіцер уже не сміявся, а шкірився блискучими, гарно вичищеними зубами (Григорій Тютюнник);

– Ну, добридень, чи що? – Гулька протягнув дівчині руку. – Годі шкіритися, – звернулася мати до розгубленої доньки (М. Ю. Тарновський);

// розм. Те саме, що смія́тися.

Він шкірився, але обличчя його і особливо очі віяли холодом (Григорій Тютюнник);

Чомусь ти, Іване, дуже шкіришся на тому портреті. Мав би трохи совісті, бо ж не молоденький (М. Ю. Тарновський);

// перен. Говорити, відповідати кому-небудь дуже гостро, проявляючи роздратування, злість.

– Чого вона на тебе так кричала? – розпитували вони, обступивши Дениса. – Розмова у нас не склалася, – шкірився він, плигаючи на одній нозі і зодягаючи підштаники (Григорій Тютюнник).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. шкіритися — див. шкірити  Словник синонімів Вусика
  2. шкіритися — [шк’іриетиес'а] -р'ус'а, -риес':а, -риец':а, -р'ац':а; нак. шк'ірс'а, шк'іртеис'а  Орфоепічний словник української мови
  3. шкіритися — шкі́ритися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  4. шкіритися — шкіритися → шкірити зу́би  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. шкіритися — -рюся, -ришся, недок. 1》 тільки 3 ос. Ставати видним, оголеним при розсунутих, розтулених губах (про зуби); вишкірятися. || перен., розм. Стояти сторч. 2》 Розсуваючи губи, відкривати, показувати (зуби). || розм. Те саме, що сміятися. || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шкіритися — СМІЯ́ТИСЯ без додатка і з кого-чого (видавати сміх від радості, веселощів, з кого-, чого-небудь комічного тощо), ШКІ́РИТИСЯ розм., ЗУБОСКА́ЛИТИ розм. рідше, КИ́ХКАТИ розм. рідше; ГИГИ́КАТИ розм., ХИХИ́КАТИ розм., ХІХІ́КАТИ розм., ХЕХЕ́КАТИ розм.  Словник синонімів української мови
  7. шкіритися — ШКІ́РИТИСЯ, рюся, ришся, недок. 1. тільки 3 ос. Ставати видним, оголеним при розсунутих, розтулених губах (про зуби); вишкірятися. Очі її гвріли, як у молоденького тигреняти, а гострі зуби шкірилися, щоб укусити (Тют., Вир, 1964, 449); // перен., розм.  Словник української мови в 11 томах
  8. шкіритися — Шкіритися, -рюся, -ришся гл. = шкірити зуби.  Словник української мови Грінченка