шлапак
ШЛАПА́К, а́, ч.
1. діал. Шкарбан.
2. перен., зневажл. Тюхтій, роззява (про людину).
– Так чого ж ти оце не з нею? – Процедури в мене. – Шлапак! .. Жінку залишив. В незнайомому місті, одну-однісіньку (А. Головко);
[Когут:] Ух... Здається, пролетіли [літаки]. [Василько:] А в міст так і не влучили? Тільки воду скаламутили. Шлапаки (Ю. Мокрієв).
Словник української мови (СУМ-20)