шлапак

ШЛАПА́К, а́, ч.

1. діал. Шкарбан.

2. перен., зневажл. Тюхтій, роззява (про людину).

— Так чого ж ти оце не з нею? — Процедури в мене.— Шлапак!..Жінку залишив. В незнайомому місті, одну-одні-сіньку (Головко, І, 1957, 480);

[Когут:] Ух… Здається, пролетіли [літаки]. [Василько:] А в міст так і не влучили? Тільки воду скаламутили. Шлапаки (Мокр., П’єси, 1959, 135).

Значення в інших словниках

1. шлапак — див. слабодухий  Словник синонімів Вусика
2. шлапак — ШЛАПА́К, а́, ч. 1. діал. Шкарбан. 2. перен., зневажл. Тюхтій, роззява (про людину). – Так чого ж ти оце не з нею? – Процедури в мене. – Шлапак! .. Жінку залишив. В незнайомому місті, одну-однісіньку (А. Головко); [Когут:] Ух...  Словник української мови у 20 томах
3. шлапак — шлапа́к 1 іменник чоловічого роду шкарбан діал. шлапа́к 2 іменник чоловічого роду, істота про людину діал.  Орфографічний словник української мови
4. шлапак — шлапа́к 1. старий, зношений чобіт або черевик (м, ср, ст)||шкраб 2. військ. рядовий (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. шлапак — -а, ч. 1》 діал. Шкарбан. 2》 перен., зневажл. Тюхтій, роззява (про людину).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. шлапак — ВЗУТТЯ́ збірн. (вироби зі шкіри, гуми, парусини тощо на твердій підошві для носіння на ногах); ШКАРБАНИ́ (ШКАРБУНИ́) мн., розм., ШКРА́БИ мн., діал., ШЛАПАКИ́ мн., діал. (старе, стоптане, порване взуття). Курбала довго вовтузився на кухні,..  Словник синонімів української мови