шляпа
ШЛЯ́ПА, и, ж.
1. розм., рідко. Те саме, що капелю́х 1.
[Горпина:] Він думає, як убрався у рукавички та в шляпу, то вже має право знущатись над нами, бідними! (І. Нечуй-Левицький);
Він гуляв без шляпи (В. Собко);
Марив я... Як давно це було... Що вернусь я в пальті і у шляпі з гомінливого міста в село... (В. Сосюра).
2. перен., зневажл. Безхарактерна людина; телепень.
[Ніна:] Навіщо понабирали уроків в десятьох школах? Бо дружині грошей треба. Вона на курорті, а ви й улітку працюєте! Шляпа ви.., а не математик! (І. Кочерга);
[Ромодан:] Тоді він шляпа, коли не бачить, що під носом робиться (О. Корнійчук);
За бригадира там Степан Хоменко поставлений, там така шляпа, така роззява, не дай Господи (В. Собко).
3. геол. Вивітрена верхня частина рудного родовища.
Словник української мови (СУМ-20)