шмарколиз
ШМАРКОЛИ́З, а́, ч., розм.
1. Те саме, що шмарка́ч.
– Шмарколизе! Маму штовхни свою! – він звів уверх палицю, та стрималась рука. – Я... я до тебе, як до сина, дурень ти несусвітній (Р. Іваничук).
2. рідко. Молодий, недосвідчений підлабузник.
Оригінальний образ закладено в слові шмарколиз – “молодий, недосвідчений підлабузник” (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)