шмигонути
ШМИГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., розм.
Підсил. до шмигну́ти.
Сайгак прудконогий шмигоне десь далеко-далеко і зникне вмить між густими травами (М. Коцюбинський);
Тільки що голова й десяцький ступили на кладки, з-під кладок вискочив один парубок і загилив кулаком по спині попереду голові, а потім десяцькому тай зслиз .. шмигонув під місток (І. Нечуй-Левицький);
Пробігши повз Антоніну, Грибовський шмигонув за ріг хліва (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)