шмигонути

ШМИГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., розм. Підсил. до шмигну́ти.

Сайгак прудконогий шмигоне десь далеко-далеко і зникне вмить між густими травами (Коцюб., І, 1955, 180);

Тільки що голова й десяцький ступили на кладки, з-під кладок вискочив один парубок і загилив кулаком по спині попереду голові, а потім десяцькому та-й зслиз.. шмигонув під місток (Н.-Лев., VI, 1966, 357);

Пробігши повз Антоніну, Грибовський шмигонув за ріг хліва (Довж., І, 1958, 371).

Значення в інших словниках

1. шмигонути — див. бігти; тікати  Словник синонімів Вусика
2. шмигонути — ШМИГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., розм. Підсил. до шмигну́ти. Сайгак прудконогий шмигоне десь далеко-далеко і зникне вмить між густими травами (М.  Словник української мови у 20 томах
3. шмигонути — шмигону́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
4. шмигонути — -ну, -неш, док., розм. Підсил. до шмигнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шмигонути — ПРОБІ́ГТИ (біжучи, минути, залишити в стороні когось, щось), ПРОМЧА́ТИ, ПРОМАЙНУ́ТИ розм., ПРОМИГНУТИ розм., ПРОМЕЛЬКНУ́ТИ розм.; ШАСНУТИ розм., ША́СНУТИСЯ розм., ПРОШМИГНУ́ТИ розм., ШМИГНУ́ТИ (ШМИГОНУ́ТИ) розм., ПРОСЛИЗНУ́ТИ розм. (перев. непомітно).  Словник синонімів української мови