шпакуватий
ШПАКУВА́ТИЙ, а, е.
1. З сивиною, сивуватий (про людину).
Його сусід-кларнетист, шпакуватий вже циган,граючи, куняв (М. Коцюбинський);
Грубі сльози покотилися долі Василевим лицем і звисли на шпакуватих стрижених вусах (І. Франко);
Лаврін Перегуда помітно постарів за останні місяці. Колись чорне, аж синє волосся, що кучерявилось над високим чолом, стало шпакуватим, а на скронях зовсім-таки білим (А. Іщук).
2. Темно-сірий (про коня).
Словник української мови (СУМ-20)