шпаргалка

ШПАРГА́ЛКА, и, ж., розм.

Аркуш паперу із замітками, якими учень або студент користується потай від викладача.

Юрко низько схилив голову, обличчя його стало таке червоне, наче жоржина. І – ні слова! Тай що йому тепер казати, коли впіймався з шпаргалкою? (О. Донченко);

Нелегко даються йому науки, .. але з гордості, з честолюбства він не хоче знати шпаргалок, не хоче покладатись на випадок, хоче прийти на екзамен з твердою певністю в собі (О. Гончар);

// Написаний заздалегідь текст публічного виступу.

Він узяв із столу шпаргалку і повагом оголосив порядок денний (Г. Епік);

Я підвівся. Надіваю окуляри, збираю свої шпаргалки. Хвилююсь (А. Шиян);

– Ну, вже і оратор з тебе! – .. А оратор!.. Як устав та як сказонув, то насилу вгомонилися, так аплодували. .. Мені шпаргалок не треба (Д. Ткач).

Значення в інших словниках

1. шпаргалка — [шпаргалка] -лкие, д. і м. -лц'і, р. мн. -лок  Орфоепічний словник української мови
2. шпаргалка — Писулька  Словник чужослів Павло Штепа
3. шпаргалка — шпарга́лка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
4. шпаргалка — -и, ж., розм. Невеличкий аркуш паперу з замітками, якими учень або студент користується потай від викладача. || Написаний заздалегідь текст публічного виступу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шпаргалка — ШПАРГА́ЛКА, и, ж., розм. Аркуш паперу з замітками, якими учень або студент користується потай від викладача. Юрко низько схилив голову, обличчя його стало таке червоне, наче жоржина. І — ні слова! Та-й що йому тепер казати, коли впіймався з шпаргалкою?...  Словник української мови в 11 томах