шпаргалля

ШПАРГА́ЛЛЯ, я, с., заст., розм.

Збірн. до шпарга́л.

Після кави старий Троцький пішов по всіх шафах, столиках і комодах .. і з усіх усюдів назносив ще добру купу всякого шпаргалля (І. Франко);

Він згадав, що йому до праці треба мати один свій чорновик – так, якесь шпаргалля (А. Кримський);

Почав перебирати давне шпаргалля. Може, що пригадаю (С. Васильченко);

Огоновський, зібравши своє, пожовкле від часу, шпаргалля, з гордо піднесеною головою вийшов з аудиторії (П. Колесник).

Значення в інших словниках

1. шпаргалля — Старі списані папери [III]  Словник з творів Івана Франка
2. шпаргалля — шпарга́лля іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
3. шпаргалля — -я, с., заст., розм. Збірн. до шпаргал.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шпаргалля — ШПАРГА́ЛЛЯ, я, с., заст., розм. Збірн. до шпарга́л. Після кави старий Троцький пішов по всіх шафах, столиках і комодах.. і з усіх усюдів назносив ще добру купу всякого шпаргалля (Фр.  Словник української мови в 11 томах