шпаргалля

ШПАРГА́ЛЛЯ, я, с., заст., розм. Збірн. до шпарга́л.

Після кави старий Троцький пішов по всіх шафах, столиках і комодах.. і з усіх усюдів назносив ще добру купу всякого шпаргалля (Фр., III, 1950, 77);

Він згадав, що йому до праці треба мати один свій чорновик — так, якесь шпаргалля (Крим., II, 1972, 205);

Почав перебирати давне шпаргалля. Може, що пригадаю (Вас., II, 1959, 292);

Огоновський, зібравши своє, пожовкле від часу, шпаргалля, з гордо піднесеною головою вийшов з аудиторії (Кол., Терен.., 1959, 159).

Значення в інших словниках

1. шпаргалля — Старі списані папери [III]  Словник з творів Івана Франка
2. шпаргалля — ШПАРГА́ЛЛЯ, я, с., заст., розм. Збірн. до шпарга́л. Після кави старий Троцький пішов по всіх шафах, столиках і комодах .. і з усіх усюдів назносив ще добру купу всякого шпаргалля (І.  Словник української мови у 20 томах
3. шпаргалля — шпарга́лля іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
4. шпаргалля — -я, с., заст., розм. Збірн. до шпаргал.  Великий тлумачний словник сучасної мови