шпаргалля
ШПАРГА́ЛЛЯ, я, с., заст., розм. Збірн. до шпарга́л.
Після кави старий Троцький пішов по всіх шафах, столиках і комодах.. і з усіх усюдів назносив ще добру купу всякого шпаргалля (Фр., III, 1950, 77);
Він згадав, що йому до праці треба мати один свій чорновик — так, якесь шпаргалля (Крим., II, 1972, 205);
Почав перебирати давне шпаргалля. Може, що пригадаю (Вас., II, 1959, 292);
Огоновський, зібравши своє, пожовкле від часу, шпаргалля, з гордо піднесеною головою вийшов з аудиторії (Кол., Терен.., 1959, 159).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шпаргалля — Старі списані папери [III] Словник з творів Івана Франка
- шпаргалля — ШПАРГА́ЛЛЯ, я, с., заст., розм. Збірн. до шпарга́л. Після кави старий Троцький пішов по всіх шафах, столиках і комодах .. і з усіх усюдів назносив ще добру купу всякого шпаргалля (І. Словник української мови у 20 томах
- шпаргалля — шпарга́лля іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
- шпаргалля — -я, с., заст., розм. Збірн. до шпаргал. Великий тлумачний словник сучасної мови