шпора
ШПО́РА, и, ж.
1. Те саме, що остро́га 1.
Він подивився Та шпорами коня в боки (Т. Шевченко);
Чубенків кінь раптом зупинився. Чубенко машинально притис його шпорами (Ю. Яновський);
– А що ж я не бачу наших милих дам? Ад'ютант дзенькнув шпорами: – Я зараз покличу їх (А. Головко);
Пригадувалося, як багато років тому він, демобілізований кіннотник, в довгій шинелі будьоннівця та при шпорах, вперше зайшов сюди (Григорій Тютюнник).
2. Роговий загострений наріст на лапах у деяких птахів, перев. самців, що є засобом захисту або нападу.
По довжині шпор дізнаються про вік півня. У шестимісячного шпори мають вигляд невеликого м'якого виступу, якщо ж йому рік, вони досягають навіть двох сантиметрів (з газ.).
3. техн. Спеціальний виступ, шип на ободі ведучого колеса або на траках гусениці трактора для кращого зчіплювання з землею.
Для поліпшення тягових властивостей трактора СХТЗ його обладнують розширеними шпорами (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)