шпора
ШПО́РА, и, ж.
1. Те саме, що остро́га 1.
Він подивився Та шпорами коня в боки (Т. Шевченко);
Чубенків кінь раптом зупинився. Чубенко машинально притис його шпорами (Ю. Яновський);
– А що ж я не бачу наших милих дам? Ад'ютант дзенькнув шпорами: – Я зараз покличу їх (А. Головко);
Пригадувалося, як багато років тому він, демобілізований кіннотник, в довгій шинелі будьоннівця та при шпорах, вперше зайшов сюди (Григорій Тютюнник).
2. Роговий загострений наріст на лапах у деяких птахів, перев. самців, що є засобом захисту або нападу.
По довжині шпор дізнаються про вік півня. У шестимісячного шпори мають вигляд невеликого м'якого виступу, якщо ж йому рік, вони досягають навіть двох сантиметрів (з газ.).
3. техн. Спеціальний виступ, шип на ободі ведучого колеса або на траках гусениці трактора для кращого зчіплювання з землею.
Для поліпшення тягових властивостей трактора СХТЗ його обладнують розширеними шпорами (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- шпора — Плата двірникові за відчинення дверей після 12 годин ночі [II] Словник з творів Івана Франка
- шпора — Острога Словник чужослів Павло Штепа
- шпора — шпо́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- шпора — И, ж. Шпаргалка. Банзаїв рот пересох, як пісок. Хропака, що стояв під написом, читаючи пожмакану «шпору», перехопив його безумний погляд і сам глянув уверх (Л. Дереш). Словник сучасного українського сленгу
- шпора — (-и) ж. 1. крим. Голка для нанесення татуювання. БСРЖ, 702; СЖЗ, 117; ЯБМ, 2, 573. 2. шпори, шпор; крим. Капронові або гумові кільця, що надягаються на статевий орган під час статевих зносин. БСРЖ, 702; СЖЗ, 117; ЯБМ, 2, 573. 3. студ. Шпаргалка. <... Словник жарґонної лексики української мови
- шпора — -и, ж. 1》 Те саме, що острога 1). 2》 Роговий загострений наріст на лапах у деяких птахів, перев. самців, що є засобом захисту або нападу. Кісткова шпора мед. — шилоподібне розростання кісткової тканини на поверхні кісток. П'яткова шпора мед. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шпора — шпо́ра (нім. Sporn) 1. Острога; металева дужка з зубчастим або гладеньким коліщатком посередині; прикріплюється до чобіт вершника; служить для управління конем. 2. Роговий загострений вирост на ногах у деяких птахів, переважно самців; є знаряддям захисту й нападу. Словник іншомовних слів Мельничука
- шпора — ШПО́РА, и, ж. 1. Те саме, що остро́га 1. Він подивився Та шпорами коня в боки (Шевч., І, 1963, 36); Чубенків кінь раптом зупинився. Чубенко машинально при-тис його шпорами (Ю. Янов., II, 1958, 214); — А що ж я не бачу наших милих дам?... Словник української мови в 11 томах