1. Словник української мови в 11 томах

шпора

ШПО́РА, и, ж.

1. Те саме, що остро́га 1.

Він подивився Та шпорами коня в боки (Шевч., І, 1963, 36);

Чубенків кінь раптом зупинився. Чубенко машинально при-тис його шпорами (Ю. Янов., II, 1958, 214);

— А що ж я не бачу наших милих дам? Ад’ютант дзенькнув шпорами: — Я зараз покличу їх (Головко, II, 1957, 534);

Пригадувалося, як багато років тому він, демобілізований кіннотник, в довгій шинелі будьоннівця та при шпорах, вперше зайшов сюди (Тют., Вир, 1964, 309).

∆ Дава́ти (да́ти) шпо́ри — бити, натискати шпорами в кінські боки.

Пристаркуватий, з обвислими щоками офіцер, що їде попереду, раптом сердито набундючившись, дав шпори коню. Всі перейшли на рись (Гончар, II, 1959, 23).

2. Роговий загострений наріст на лапах у деяких птахів, перев. самців, що є засобом захисту або нападу.

По довжині шпор дізнаються про вік півня. У шестимісячного шпори мають вигляд невеликого м’якого виступу, якщо ж йому рік, вони досягають навіть двох сантиметрів (Веч. Київ, 26.XI 1966, 4).

3. техн. Спеціальний виступ, шип на ободі ведучого колеса або на траках гусениці трактора для кращого зчіплювання з землею.

Для поліпшення тягових властивостей трактора СХТЗ його обладнують розширеними шпорами (Орг. і технол. тракт, робіт, 1956, 287).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шпора — Плата двірникові за відчинення дверей після 12 годин ночі [II] Словник з творів Івана Франка
  2. шпора — Острога Словник чужослів Павло Штепа
  3. шпора — ШПО́РА, и, ж. 1. Те саме, що остро́га 1. Він подивився Та шпорами коня в боки (Т. Шевченко); Чубенків кінь раптом зупинився. Чубенко машинально притис його шпорами (Ю. Яновський); – А що ж я не бачу наших милих дам?... Словник української мови у 20 томах
  4. шпора — шпо́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  5. шпора — И, ж. Шпаргалка. Банзаїв рот пересох, як пісок. Хропака, що стояв під написом, читаючи пожмакану «шпору», перехопив його безумний погляд і сам глянув уверх (Л. Дереш). Словник сучасного українського сленгу
  6. шпора — (-и) ж. 1. крим. Голка для нанесення татуювання. БСРЖ, 702; СЖЗ, 117; ЯБМ, 2, 573. 2. шпори, шпор; крим. Капронові або гумові кільця, що надягаються на статевий орган під час статевих зносин. БСРЖ, 702; СЖЗ, 117; ЯБМ, 2, 573. 3. студ. Шпаргалка. <... Словник жарґонної лексики української мови
  7. шпора — -и, ж. 1》 Те саме, що острога 1). 2》 Роговий загострений наріст на лапах у деяких птахів, перев. самців, що є засобом захисту або нападу. Кісткова шпора мед. — шилоподібне розростання кісткової тканини на поверхні кісток. П'яткова шпора мед. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. шпора — шпо́ра (нім. Sporn) 1. Острога; металева дужка з зубчастим або гладеньким коліщатком посередині; прикріплюється до чобіт вершника; служить для управління конем. 2. Роговий загострений вирост на ногах у деяких птахів, переважно самців; є знаряддям захисту й нападу. Словник іншомовних слів Мельничука