шпунт
ШПУНТ¹, а́, ч., спец.
1. Поздовжній виступ або паз для з'єднування одне з одним дощок, брусів, блоків і т. ін., а також таке з'єднання, при якому виступ однієї частини входить у паз іншої.
Часто для виготовлення годівниць беруть дошки, які збивають у шпунт (з наук. літ.).
2. Те саме, що шпунти́на.
Всі ждуть, не нашкодила б річка у бурю страшну, у туман... Але із шпунтів перемичка під захист взяла котлован (М. Шеремет);
В повітрі стояв безупинний скрегіт тягачів, що тягли до Дніпра волоком довжелезні штаби сталевих шпунтів і труб та величезні листи сталі (О. Довженко);
// збірн. Ряд шпунтин, які щільно прилягають одна до одної.
При забиванні шпунта в щільний ґрунт на нижній кінець шпунтини надівають башмак, а на голову – бугель (з наук. літ.).
3. У виноробстві – спеціальний корок, яким закривають у бочці вино, яке ще не перебродило.
ШПУНТ², а, ч.
Інструмент у вигляді сталевого загостреного з одного кінця стержня, який застосовують скульптори для первинної обробки каменю.
Шпунт і скарпель у руках [каменотеса] дзвеніли. Іскри летіли йому з-під рук (Я. Шпорта).
Словник української мови (СУМ-20)