шпур
ШПУР, у, ч.
1. гірн. Вузький циліндричний отвір, який висвердлюють у гірських породах і наповнюють вибуховою речовиною під час вибухових робіт.
Батурін з'ясував, що в м'яких породах належить бити рівні шпури, у твердих – скісні (О. Гуреїв);
Уже давно зачистив [бригадир] краї забою, хлопці приготували свердла, щоб робити шпури під вибухівку, а він – продовжував працювати (М. Ю. Тарновський).
2. мет. Отвір у горні шахтної печі для випускання рідких продуктів плавки.
Словник української мови (СУМ-20)