шротинка
ШРОТИ́НКА, и, ж.
Зменш. до шроти́на.
Постріл відбився неголосною луною. Лопух був пробитий дев'ятьма шротинками (М. Трублаїні);
* Образно. На одежі шепотіли білі шротинки; сухо передзвонювали промерзлі гілки дерев, осипаючи на землю дрібні крижинки (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)