шротинка
ШРОТИ́НКА, и, ж. Зменш, до шроти́на.
Постріл відбився неголосною луною. Лопух був пробитий дев’ятьма шротинками (Трубл., І, 1955, 109);
*Образно. На одежі шепотіли білі шротинки; сухо передзвонювали промерзлі гілки дерев, осипаючи на землю дрібні крижинки (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 766).
Словник української мови (СУМ-11)