шріт

ШРІТ¹, шро́ту, ч.

1. Дрібні свинцеві кульки, які вживаються для стрільби з мисливської рушниці; дріб.

Вовкун оглянув зранену литку. Шріт проскочив шкіру і пустив кров, але вискочив (І. Франко);

Вибухнув постріл, і шріт із сичанням зашумів, у воду (Олесь Досвітній);

* У порівн. Круг мене темно. Блискають тільки гострі, колючі згуки, і дрібно сиплеться регіт на металеву дошку, як шріт (М. Коцюбинський);

Дощ за вікном дужчав та дужчав – тепер він сипав у шибки дрібним шротом (Ю. Смолич).

2. с. г. Відходи олійницького виробництва, які утворюються з подрібненого насіння різних олійних культур; у перемеленому вигляді використовуються для годівлі худоби.

При добуванні олії з насіння олійних рослин залишаються цінні кормові продукти у вигляді макухи та шроту (з наук. літ.);

У рибництві ще й досі застосовується спосіб годівлі риби однорідними концентрованими дорогокоштовними кормами – макухою, шротами, люпином тощо (з наук. літ.).

3. спец. Абразивний матеріал у вигляді чавунних та сталевих круглих чи багатогранних виробів від 0,8 до 1,2 мм.

Обробляти шротом.

Значення в інших словниках

1. шріт — Дріб (для стріляння) [III] — дріб (рушничний) [VI,VII]  Словник з творів Івана Франка
2. шріт — Шроту. 1. Дрібні свинцеві кульки, які вживаються для стрільби з мисливської рушниці; дріб. 2. Відходи олійницького виробництва, які використовуються як корм для худоби.  Літературне слововживання
3. шріт — зб., дріб, (великий) картеч|а|, од. зб. шротина, шротинка.  Словник синонімів Караванського
4. шріт — Дріб, дробина  Словник чужослів Павло Штепа
5. шріт — шріт іменник чоловічого роду дріт  Орфографічний словник української мови
6. шріт — шроту, ч. 1》 Дрібні свинцеві кульки для стрільби з мисливської рушниці; дріб. 2》 Відходи олійницького виробництва, що утворюються з подрібненого насіння різних олійних культур; у перемеленому вигляді використовуються для годівлі худоби.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. шріт — ДРІБ (дрібні свинцеві кульки, призначені для стрільби з мисливської рушниці), ШРІТ. Я дробу не поклав йому у рушницю. Де ж пак видано — дитині смерть у руки давати (Г. Хоткевич); Лунали постріли, і падав шріт на воду (М. Рильський).  Словник синонімів української мови
8. шріт — Шріт, шро́ту, -тові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. шріт — ШРІТ, шро́ту, ч. 1. Дрібні свинцеві кульки, які вживаються для стрільби з мисливської рушниці; дріб. Вовкун оглянув зранену литку. Шріт проскочив шкіру і пустив кров, але вискочив (Фр.  Словник української мови в 11 томах
10. шріт — I. Шріт, шроту м. Дробь (для стрѣльбы). Шух. І. 234. --------------- II. Шріт меж. для выраженія пѣнія крапивника. Вх. Лем. 486.  Словник української мови Грінченка