штандарт
ШТАНДА́РТ, а, ч.
1. У дореволюційній російській та іноземних арміях – прапор кавалерійської частини, ескадрону.
Разом із нами йдуть і чехи, і словаки, синів Костюшка йдуть нестримані полки, цвітуть штандарти їх (В. Сосюра);
// Назва прапора взагалі.
Штандарт німецький впав на брук В зубчату тінь Кремля. Навік розпавсь фашистський крук, – І зацвіла земля (П. Воронько);
* Образно. Вагон виповз на гору. І враз перед жадібними очима розгорнувся найблакитніший у світі штандарт моря (О. Донченко).
2. У дореволюційній Росії і деяких іноземних державах – прапор царської особи, глави держави, який піднімають у тому місці, де ця особа перебуває.
На старих мурованих стінах замку день і ніч чатували дозорці, а на головній вежі, над вартівнею, маяв на вітрі особистий червоно-жовтий штандарт короля з золотим орлом на ратищі (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)