штандарт
ШТАНДА́РТ, а, ч.
1. У дореволюційній російській та іноземних арміях — прапор кавалерійської частини, ескадрону.
Разом із нами йдуть і чехи, і словаки, синів Костюшка йдуть нестримані полки, цвітуть штандарти їх (Сос., II, 1958, 478);
// Назва прапора взагалі.
Штандарт німецький впав на брук В зубчату тінь Кремля. Навік розпавсь фашистський крук,— І зацвіла земля (Воронько, Три покоління, 1950, 92);
*Образно. Вагон виповз на гору. І враз перед жадібними очима розгорнувся найблакитніший у світі штандарт моря (Донч., II, 1956, 189).
2. У дореволюційній Росії і деяких іноземних державах — прапор царської особи, глави держави, який піднімають у тому місці, де ця особа перебуває.
На старих мурованих стінах замку день і ніч чатували дозорці, а на головній вежі, над вартівнею, маяв на вітрі особистий червоно-жовтий штандарт короля з золотим орлом на ратищі (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 402).
Словник української мови (СУМ-11)