штаненята
ШТАНЕНЯ́ТА, я́т, мн.
Зменш.-пестл. до штани́; дитячі штани.
На йому [ньому] сорочка чорна, чорна, полотна не знать, та ще й подрана; штаненята – саме ґноття висить на очкурі – позасукувані аж за коліна (Панас Мирний);
Хлопець чує, що мати не жартівливо, а навсправжки сердиться; а тому миттю підтягає свої штаненята й біжить надвір (Л. Яновська);
// Уживається як зневажлива назва штанів.
В кінці всього увійшли несміливо якісь два столяри, старі німці в заялозених сюртуках і в таких старомодних узеньких штаненятах, що їх сухі тонкі ноги були схожі на цапині (І. Нечуй-Левицький);
Від групи будівельників .. відокремився високий вродливий юнак у вузеньких штаненятах (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)