штанці
ШТАНЦІ́, ів, мн.
Зменш.-пестл. до штани́; дитячі штани.
Усе, все тепер пригадується мені. Невеличкий ще я. .. На мені .. штанці вибійчані (А. Тесленко);
Ладя був опецькуватий хлопчик у коротких штанцях, надутих позаду, як камери на тугих м'ячах (П. Панч);
Щиглики попискували в клітці, хизувалися червоними штанцями (Григорій Тютюнник);
* Образно. На руку йому сіла бджола в жовтих штанцях із перги, стомлена відпочивала, важко дихаючи (Ю. Яновський).
◇ Без штані́в (рідше без штанці́в) під стіл бі́гати (ходи́ти) див. бі́гати;
(1) Без штанці́в під стіл бі́гати (д) див. бі́гати.
Словник української мови (СУМ-20)