штир
ШТИР, я́, ч.
1. Циліндричний стержень з конічним кінцем.
[Молодий каменяр:] Інженер! Де його тільки не носить? [Старий каменяр:] Од його штирів уже всі гори в дірках (Я. Мамонтов);
Дах закріплюється на різній висоті дерев'яними штирями, що вставляються в спеціальні отвори в стояках (з наук.-попул. літ.);
На кінці вала [жатки] установлено приводну зірочку, яка закріплена штирем і шплінтом (з наук. літ.).
2. Радіоантена, що має вигляд довгого стержня.
Словник української мови (СУМ-20)