штир
ШТИР, я́, ч.
1. Циліндричний стержень з конічним кінцем.
[Молодий каменяр:] Інженер! Де його тільки не носить? [Старий каменяр:] Од його штирів уже всі гори в дірках (Мам., Тв., 1962, 399);
Дах закріплюється на різній висоті дерев’яними штирями, що вставляються в спеціальні отвори в стояках (Жилий буд. колгоспника, 1956, 15);
На кінці вала [жатки] установлено приводну зірочку, яка закріплена штирем і шплінтом (Зерн. комбайни, 1957, 109).
2. Радіоантена, що має вигляд довгого стержня.
Словник української мови (СУМ-11)