1. Словник української мови в 11 томах

штир

ШТИР, я́, ч.

1. Циліндричний стержень з конічним кінцем.

[Молодий каменяр:] Інженер! Де його тільки не носить? [Старий каменяр:] Од його штирів уже всі гори в дірках (Мам., Тв., 1962, 399);

Дах закріплюється на різній висоті дерев’яними штирями, що вставляються в спеціальні отвори в стояках (Жилий буд. колгоспника, 1956, 15);

На кінці вала [жатки] установлено приводну зірочку, яка закріплена штирем і шплінтом (Зерн. комбайни, 1957, 109).

2. Радіоантена, що має вигляд довгого стержня.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. штир — ШТИР, я́, ч. 1. Циліндричний стержень з конічним кінцем. [Молодий каменяр:] Інженер! Де його тільки не носить? [Старий каменяр:] Од його штирів уже всі гори в дірках (Я. Словник української мови у 20 томах
  2. штир — штир іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. штир — Я, ч. Алкогольні напої. Це що за штир під столом? Словник сучасного українського сленгу
  4. штир — Залізна вісь, болт Словник застарілих та маловживаних слів
  5. штир — -я, ч. 1》 Циліндричний стержень із конічним або заокругленим кінцем. 2》 Радіоантена, що має вигляд довгого стержня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. штир — СТРИ́ЖЕНЬ (предмет видовженої форми, який є осьовою або опорною частиною чого-небудь; взагалі предмет такої форми), СТЕ́РЖЕНЬ рідше, ШПЕНЬ, ШПЕ́НИК, ШПЕНЬО́К (невеликий); ШПИ́ЛЬКА (цвях або болт без головки); СЕРДЕ́ЧНИК (стрижень... Словник синонімів української мови