штир

СТРИ́ЖЕНЬ (предмет видовженої форми, який є осьовою або опорною частиною чого-небудь; взагалі предмет такої форми), СТЕ́РЖЕНЬ рідше, ШПЕНЬ, ШПЕ́НИК, ШПЕНЬО́К (невеликий); ШПИ́ЛЬКА (цвях або болт без головки); СЕРДЕ́ЧНИК (стрижень, який є внутрішньою частиною чого-небудь або на який намотується, насаджується щось); ШТОК, ШТИР, ШТИФТ (металевий циліндричний стрижень); ШВОРІНЬ (ШКВО́РІНЬ рідше) (металевий або дерев'яний стрижень, що є віссю у возі); ПРУТ (тонкий, довгий металевий стрижень); ШПИЛЬ (загострений стрижень на будівлі). Обидва крюки зварювалися не поверхнево, а серцевиною, зчіпалися молекули з молекулами в самій глибині залізного стрижня (І. Сенченко); Бичок упевнено підійшов до рукомийника і став тикати тупим носом у стержень, підхоплюючи губами струмок холодної води (С. Журахович); Сердечник індукційної печі.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. штир — ШТИР, я́, ч. 1. Циліндричний стержень з конічним кінцем. [Молодий каменяр:] Інженер! Де його тільки не носить? [Старий каменяр:] Од його штирів уже всі гори в дірках (Я. Словник української мови у 20 томах
  2. штир — штир іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. штир — Я, ч. Алкогольні напої. Це що за штир під столом? Словник сучасного українського сленгу
  4. штир — Залізна вісь, болт Словник застарілих та маловживаних слів
  5. штир — -я, ч. 1》 Циліндричний стержень із конічним або заокругленим кінцем. 2》 Радіоантена, що має вигляд довгого стержня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. штир — ШТИР, я́, ч. 1. Циліндричний стержень з конічним кінцем. [Молодий каменяр:] Інженер! Де його тільки не носить? [Старий каменяр:] Од його штирів уже всі гори в дірках (Мам., Тв. Словник української мови в 11 томах