штирхати
КОЛО́ТИ (устромляючи в щось що-небудь гостре), КОЛО́ТИСЯ розм., ШТРИКА́ТИ, ШТРИКА́ТИСЯ розм., ШПО́РТАТИ розм., ШТИРХА́ТИ діал., ШПИРА́ТИ діал. — Док.: уколо́ти, кольну́ти, штрикну́ти, штрикону́ти підсил. шпортну́ти, штирхну́ти, штирхону́ти підсил. шпирну́ти. Стерня коле босі ноги, аж на плач збирається Хариті (М. Коцюбинський); Хоч колеться й колеться рожа, — Летить соловейко ізнов (А. Кримський); Івась стояв і боязко дивився на те, що робив Василь. Кожен раз, як той штрикав ножиком у хвостик, по його лиці пробігали уразливі смуги і гидливо кривили рота (Панас Мирний); Він.. несподівано вступає в бійку. Його шпортають ножем під ребра, він потрапляє в лікарню (Григорій Тютюнник); Вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить (Марко Вовчок); Хоч Левко і його аж двічі шпирнув ножем у груди, а втретє по горлу різонув, однак-таки Микушченко його поборов (Г. Квітка-Основ'яненко).
Значення в інших словниках
- штирхати — див. бити; штовхати Словник синонімів Вусика
- штирхати — ШТИРХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що, чим і без дод., діал. Штрикати. Вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле, і водою зливає, – чого, чого не доказує над моєю головонькою бідною!... Словник української мови у 20 томах
- штирхати — штирха́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- штирхати — -аю, -аєш, недок., перех., діал. Штрикати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- штирхати — ШТИРХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., діал. Штрикати. Вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле, і водою зливає,— чого, чого не доказує над моєю головонькою бідною!... Словник української мови в 11 томах
- штирхати — Штирха́ти, -ха́ю, -єш гл. = шпиркати. Г. Барв. 328. Ножем йому штирхає. К. МБ. X. 17. Словник української мови Грінченка