1. Словник української мови в 11 томах

штирхати

ШТИРХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., діал. Штрикати.

Вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле, і водою зливає,— чого, чого не доказує над моєю головонькою бідною! (Вовчок, І, 1955, 109);

Був у нас один такий, що жінка й під піч кочергою було зажене, ще й туди штирхав та кричить (Барв., Опов.., 1902, 328);

*У порівн. Скільки часу пролежав,— Юрій не знав. Тільки коли опритомнів і поворухнув ногою — відчув різкий біль, наче в неї хтось штирхав гострою залізякою (Кочура, Зол. грамота, 1960, 157).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. штирхати — див. бити; штовхати Словник синонімів Вусика
  2. штирхати — ШТИРХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що, чим і без дод., діал. Штрикати. Вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле, і водою зливає, – чого, чого не доказує над моєю головонькою бідною!... Словник української мови у 20 томах
  3. штирхати — штирха́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  4. штирхати — -аю, -аєш, недок., перех., діал. Штрикати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. штирхати — КОЛО́ТИ (устромляючи в щось що-небудь гостре), КОЛО́ТИСЯ розм., ШТРИКА́ТИ, ШТРИКА́ТИСЯ розм., ШПО́РТАТИ розм., ШТИРХА́ТИ діал., ШПИРА́ТИ діал. — Док.: уколо́ти, кольну́ти, штрикну́ти, штрикону́ти підсил. шпортну́ти, штирхну́ти, штирхону́ти підсил. Словник синонімів української мови
  6. штирхати — Штирха́ти, -ха́ю, -єш гл. = шпиркати. Г. Барв. 328. Ножем йому штирхає. К. МБ. X. 17. Словник української мови Грінченка