штовханина
ШТОВХАНИ́НА, и, ж., розм.
Безладний рух, штовхання в тісноті, у натовпі.
Серед метушні, гамору, крику, страшенної спеки, штовханини, огидної вокзальної пилюки бігає дівчинка років шести (Григорій Тютюнник);
Прокинувся я від штовханини в купе. Поїзд ще стукотів на стиках колій (М. Чабанівський);
Софія Карлівна стояла сама собі серед вигону, стежачи з-під панами за штовханиною біля колодязя (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)