штовхання
ШТОВХА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. штовха́ти і штовха́тися.
Пані Блонська думала, що це не дуже ґречно тікати так скоро, і сказала дочці: – Іди, іди гуляти собі. – Тільки після штовхання своєї дівчини їй у бік .. вона стала збиратись додому і прощатись (Грицько Григоренко);
Швидко взяли на буксир дві баржі. Капітан вирішив вести їх методом штовхання (з газ.);
Змагання мали відбутися у великому манежі, де було обладнано шістдесятиметрову бігову доріжку, ями для стрибків і штовхання ядра (В. Собко);
Є в нього хутір, пасіка, рибний став, поля, городи. Ну й сиди собі дома, нікому не вклоняючись. Так ні: краще йому презирлива гостинність магнатів, штовхання серед голодної шляхти по панських передпокоях (З. Тулуб);
Ми в будівельному інституті. Перерва між лекціями. Йде велике переселення студентів з аудиторії до аудиторії, штовхання в коридорах, витрішки, зубоскальство (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)