шторм
ШТОРМ, у, ч.
Сильна буря, вітер на морі чи озері й викликане ними велике хвилювання води.
У нас тут увечері в неділю щось таке було, немов чорти зірвалися з ланцюгів: вітер, снігодощ! .. Коли так було й під Севастополем, то могла бути не то колисанка, а й справжній шторм (Леся Українка);
Коли зійшло сонце, шторм почав потроху слабшати, але море клекотіло весь день, п'яне від божевільної люті (З. Тулуб);
Шторм лютував, ніби велетенські руки перегортали в воді каміння, не жаліючи сили (Ю. Яновський);
Літо й зиму бринять [тополі], тужливо гудуть на відкритому березі, до самих верховіть обстріляні солоними бризками штормів (О. Гончар);
* У порівн. Не спить історія. Не квапиться відплата. Але, мов шторм у береги, Б'є час, якого не здолати (Л. Первомайський);
// Сильний вітер взагалі.
Лишатися в степу перечікувати буран .. було б рисковано. А намагатися пробитись далі, перемагаючи скажений степовий шторм, і зовсім безглуздо (Іван Ле);
// перен., розм. Надзвичайно сильний вияв чого-небудь.
Шторм бою затих (І. Нехода);
Овації стихли. Та ось вони знову знялись в нестримний – не шторм – буревій (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)