штрафний

ШТРАФНИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до штраф;

// Який є штрафом.

– Вам треба випити, Андрію, – сказала Ольга, – ви дуже відстали від нас і цілком заслужили штрафну чарку, але я вас помилую і наллю звичайного келишка (В. Собко);

// у знач. ім. штрафна́, но́ї, ж., жарт. Чарка або келих горілки, вина, які мусить випити той, хто спізнився.

Компанія зустріла його радо: – Ура! – Нарешті!.. – Штрафну йому! – Штрафну! (М. Ю. Тарновський);

// у знач. ім. штрафни́й, ного, ч. Те саме, що Штрафни́й уда́р (кидо́к).

Забити гол із штрафного.

2. Направлений судовим рішенням у спеціальну дисциплінарну частину (про військовослужбовця);

// у знач. ім. штрафни́й, но́го, ч. Військовослужбовець, направлений у таку частину; штрафник.;

// Який складається з таких військовослужбовців, признач. для них.

Штрафну роту, яка складалася з таких, як він, командування дивізії кидало у небезпечні місця (Ю. Яновський);

// у знач. ім. штрафна́, но́ї, ж. Штрафна рота.

– Але ж, товаришу генерал, – зам'явся Хома... – Повалимо вас, а ви потім розсердитесь. Ні, тут штрафною пахне... (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. штрафний — [штрафний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
2. штрафний — штрафни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
3. штрафний — -а, -е. 1》 Прикм. до штраф. || Який є штрафом. || у знач. ім. штрафна, -ної, ж., жарт. Чарка або келих горілки, вина, що їх мусить випити той, хто спізнився. || у знач. ім. штрафний, -ного, ч. Те саме, що Штрафний удар (кидок).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. штрафний — ШТРАФНИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до штраф; // Який є штрафом. Правила витрачання штрафного капіталу, про які говориться в законі, були видані тільки в 1890 р: (Ленін, 2, 1969, 42); — Вам треба випити, Андрію,— сказала Ольга...  Словник української мови в 11 томах