штриховий
ШТРИХОВИ́Й, а́, е́.
Стос. до штриха.
Найпростішими штриховими вимірювальними інструментами є вимірювальні лінійки, рулетки, складані метри, які застосовують при грубих, наближених вимірюваннях (з наук. літ.);
Перенесення довжини лінії в натуру за допомогою штрихової стрічки виконують методом відкладання (з наук. літ.);
// Виконаний штрихами.
Після першої світової війни цілі покоління дітей у Галичині виховувалися на серії народних казок, ілюстрованих гранично простим, майже схематичним штриховим рисунком Кульчицької, таким зрозумілим для уяви малюків (із журн.);
Відтворюючи небо, будівлі, тополі, людські постаті, вона зуміла вгадати ті тональні і штрихові градації, які переконують у реальності зображеного (з наук. літ.);
Ранні твори Г. Косинки, що ввійшли до збірки “На золотих богів” (1922 р.) або вийшли окремими виданнями (“Заквітчаний сон”, 1923 р.), мали переважно ескізний характер, штрихову стилістику (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)