штубак

ШТУБА́К, а́, ч., діал.

Учень нижчих класів гімназії.

Але дядько вхопив його за полу: “Гов! А то куди, мій пане?” “Я не штубак. Обижати [ображати] себе не дам” (Б. Лепкий).

Значення в інших словниках

1. штубак — штуба́к 1. шк. першокласник (перев. у гімназії)(ст): Як була прибрана та заля, цього я не бачив, бо “штубаків” з першої кляси там не допускали, і їх на прийнятті не було (Шухевич)||штубачок 2. шк.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
2. штубак — див. штуб.  Великий тлумачний словник сучасної мови