Великий тлумачний словник сучасної мови

штубак

штуба́к

див. штуб.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. штубак — ШТУБА́К, а́, ч., діал. Учень нижчих класів гімназії. Але дядько вхопив його за полу: “Гов! А то куди, мій пане?” “Я не штубак. Обижати [ображати] себе не дам” (Б. Лепкий).  Словник української мови у 20 томах
  2. штубак — штуба́к 1. шк. першокласник (перев. у гімназії)(ст): Як була прибрана та заля, цього я не бачив, бо “штубаків” з першої кляси там не допускали, і їх на прийнятті не було (Шухевич)||штубачок 2. шк.  Лексикон львівський: поважно і на жарт